Оголошення Харків

Трійця — велике християнське свято. Одночасно це й одне з найяскравіших народних свят. Трійця славиться обрядами і традиціями. Їх описали етнографи Сергій Максимов та Іван Снєгирьов, письменники Аполлон Коринфський та Олена Чекулаєва.

Особливості народного святкування Трійці

День зішестя Святого Духа, Трійця, П’ятидесятниця, Зелена неділя — це все назви великого двунадесятого християнського свята, яке відзначають на 50-й день після Великодня. У 2022 році православні відзначать його 12 червня.

Скільки днів святкується Трійця? За канонами на честь Святої Трійці урочистості тривають 3 дні, але основні події відбуваються в перші два: у неділю відзначають Зішестя Святого Духа на апостолів, у понеділок — Духів день. Святковим вважається весь наступний тиждень. Він сповнений різними обрядами та прикметами.

Аполлон Коринфський, який досліджував народні традиції, писав, що давнє шанування слов’янської богині весни Лади на початку літа злилося з новими церковними обрядами. Тому Трійця і стала таким яскравим народним святом.

Зелені свята

Стародавній культ рослинності, що буйно зеленіє в цей період, відбився на зовнішній естетиці свята. У церкві на Трійцю відбувається одне з найвеличніших богослужінь, коли священики одягаються в яскраві смарагдові шати. Парафіяни приносять квіти, трави, гілки дерев, які освячують. Вони стають оберегами в кожному домі.

Культовою рослиною Трійці здавна стала береза, яка уособлювала стійкість і силу Святого Духа. Відомо, що гілками берези прикрашали храми з IV століття. Етнограф Сергій Максимов пише, що берези на Трійцю звозили в села возами, щоб прикрасити вікна, двері всіх будинків і церков, паркани та ворота. Це вважалося захистом від усякого зла, приносило здоров’я й удачу. У деяких місцевостях молоді зрубані берізки прикрашали квітами, стрічками, а молодь групами обходила оселі з цим символом, отримувала частування.

Оселі та церкви до свята засипали запашними травами — лепехою, м’ятою, мелісою, чебрецем, волошками.

Етнограф і фольклорист Іван Снєгирьов стверджує, що Трійця збагатилася давніми звичаями, притаманними літньому святу — іграми, хороводами, піснями, бенкетами. Хлібороби були впевнені, що численні хороводи в полі надають сили землі, а обрядові пісні задають програму землі на цвітіння і врожайність. Тому селяни від малого до великого не втомлювалися на Трійцю годинами водити хороводи і співати.

Русальний тиждень

У народі вірили, що у святковий тиждень із річок і ставків виходять на землю русалки. Побоювалися, що вони заманять подорожніх і потягнуть у воду або залоскочуть на смерть, тому кидали у воду крупи, щоб задобрити водних духів.

Олена Чекулаєва в книзі «100 великих свят» описує обряд проводів русалок. Дівчину-«русалку» з розпущеним волоссям прикрашали стрічками, квітами, вона попереду святкувальників ішла до житнього поля. Там хапала когось, щоб потягти, але його відбивали з жартами і сміхом, а «русалка» тікала.

Що можна робити на Трійцю?

За православним звичаєм на Трійцю і в Духів день потрібно бути присутнім на урочистому богослужінні, присвятити час молитвам, благочестивим роздумам і благодійності.

Свято вважають сприятливим для сватання. Це віщувало довгий і щасливий шлюб. Знахарі та сільські цілителі збирали на Трійцю цілющі трави.

На Трійцю немає постів, тому її заведено відзначати з рідними за рясним столом із м’ясними, молочними стравами, млинцями, пряниками. Головна традиційна прикраса столу — коровай, у якому під час випікання ховали монетку для найбільшого везунчика року.

Що не можна робити на Трійцю?

У світле свято не можна лаятися, сваритися з рідними та близькими. Треба уникати побутової метушні, яка відволікає від суті свята. Не треба нічого різати, рубати, стригти, рукодільничати. Крім того, існують такі заборони:

• Ходити на цвинтар. Краще це зробити в троїцьку суботу напередодні або не раніше середи.
• Не можна вінчатися, як у всі великі свята.
• Працювати на городі — копати, садити, косити. Вважалося, що земля в це свято іменинниця.

Чи можна купатися на Трійцю? Це категорично заборонялося, так само як і прати білизну в річці. Побоювалися, що русалка потягне у воду.

Чи можна на Трійцю виносити з дому сміття? До свята заздалегідь готувалися, не залишаючи на ці дні генеральне прибирання чи тим паче ремонт. Відповідно, все сміття слід було винести ще до свята.

Ворожіння та дівочі обряди, прикмети на Трійцю

Велике свято для дівчат — можливість виявити прикмети на зміни в долі, узяти участь в особливих обрядах або поворожити на судженого. Які є прикмети на Трійцю для незаміжніх дівчат? Для передбачень використовували обряд кумління, ворожіння з вінками, обряд «похорон зозулі», природні прикмети. Розповімо, як саме це відбувалося, на що звертали увагу.

Кумління

В обряді кумління на Трійцю брали участь дівчата, які підійшли до повноліття. Для них це був обряд ініціації. Пара дівчат мали через вінок на дереві передати одна одній подарунки і тричі поцілуватися. Через кумління вони ставали ніби родичами, брали зобов’язання на певний термін (тиждень, рік або все життя) міцно дружити.

У такому обряді могли брати участь кілька пар дівчат. Іноді в нього допускалися і хлопці. Так могли складатися не тільки дружні, а й романтичні пари. Схожий обряд складання пар інколи відбувався не тільки за допомогою вінків, а й із рушниками, звитими в кільце. Практикувалися також проходи молодих пар під час хороводів під арками з гілок беріз.

Ворожіння з вінками

Культ заповідних дерев зберігся в народі від давніх звичаїв. Широко було поширено в селах за тиждень до свята завивати вінки на деревах, здебільшого на березах. На них живі гнучкі гілки дівчата сплітали в кола (вінки) і залишали до неділі.

На Трійцю приходили кожна до свого дерева і вінка і дивилися, в якому вони стані. Якщо гілочки з листям у вінку залишалися свіжими і зеленими — це тлумачили як сприятливий знак до заміжжя. Якщо гілки та листя засихали за тиждень — сумний знак, що не віщував змін у долі, загрожував нездоров’ям та іншими нещастями.

Цього дня дівчата ворожили на вінки зі свіжих квітів і гілок. При цьому треба було не просто пустити вінок по воді, а кинути його в річку, не торкаючись гладі. Дивилися, як поведеться вінок:

• Якщо одразу попливе — очікували швидкої зустрічі з судженим.
• Якщо не плив або тонув — поганий знак, що віщував труднощі в долі.

Вінки, як один із головних атрибутів Трійці, виконували й іншу роль. Незаміжні дівчата цього дня під час гулянь могли надіти свій вінок на голову вподобаному хлопцеві. Це вважалося свого роду заручинами.

Обряд «похорон зозулі»

Ще за кілька днів до свята дівчата сплітали з листя клена або болотної трави «зозулю», прикрашали її стрічками і ховали («ховали») на деревах. Важливо було, щоб ці знаки не бачили хлопці, це був дівочий секрет. На святковому тижні кожна кидала свою «зозулю» у воду і стежила, чия далі попливе. Господині такої «зозулі» належало першою вийти заміж.

Поширеним було й інше ворожіння з зозулями. Почувши «ку-ку», дівчина запитувала в пташки, скільки їй ще бути в рідній домівці. Потім рахували, скільки разів прокукує, стільки років ще ж дати до заміжжя

Про що говорить погода на Трійцю?

За століття в народі накопичилося багато прикмет, які витримали випробування часом, і багато людей вважають їх правдивими. Усі прикмети були дуже значущі для хліборобів:

• Дощ на Трійцю розглядали як обіцянку багатого на врожай і гриби року. Намокнути під таким дощем вважалося гарним знаком до багатства і здійснення мрії.
• Теплий святковий день обіцяв отримати гарний урожай огірків.
• Грозі цього дня не раділи, бо за народною прикметою за цим слідував поганий урожай зерна.
• Побачити веселку цього дня означало здобути здоров’я і багатство в майбутньому.
• Холодна Трійця обіцяла дощове холодне літо.
• Спекотний день віщував посушливе літо.

Помічали цього дня поведінку птахів. Якщо до Трійці вже прилітали стрижі — попереду чекало справжнє тепло. Починала кувати зозуля — це був сигнал, що пора сіяти льон. Від каркання ворони у святковий день чекали поганих новин.

Народні традиції святкування Трійці дуже урізноманітнюють свято. Обряди та ворожіння роблять його яскравим, незабутнім. Літнє свято — можливість відпочити на природі, розважитися, доторкнутися до вікової культури.